Фармакологія

Упродовж багатьох десятиліть фармакологія у вищих медичних закладах існувала як суто експериментальна дисципліна, тому зв’язок її з клінікою був незначним. Проте більше ста років тому І.П. Павлов стверджував: "...На величезній території медичних знань фармакологія є пограничною галуззю, де відбувається особливо жвавий обмін послугами між природничо-науковою основою медицини, фізіологією, та суто медичною сферою - терапією..." У наш час фармакологію слід розглядати як потужну гілку медичної науки, чому сприяли визначні досягнення молекулярної біології. Вони ініціювали бурхливий розвиток фармакології в XX столітті, появу ряду нових перспективних наукових напрямків її, зокрема фармакогенетики, хронофармакології, розробку нових концепцій щодо взаємодії хімічних агентів довкілля з живими структурами організму на молекулярному і субмолекулярному рівнях. Ці досягнення лягли в основу цілеспрямованого створення великої кількості нових лікарських засобів, сприяли підвищенню ефективності фармакотерапії. У ситуації, коли арсенал лікарських засобів досяг багатьох тисяч, а об'єм інформації про характер і механізм їх дії на організм значно зріс, виникла необхідність проводити викладання фармакології в медичних вузах у тісному поєднанні з основами фармакотерапії, причому в значно більшому обсязі, ніж це передбачено навчальною програмою. Крім того, студентів медичного вузу вже на третьому курсі неохідно ознайомити із сучасною концепцією фармакотерапії, яка проголошує: кожному хворому - індивідуальну програму високоефективного і безпечного лікування. Досягнення медицини взагалі і фармакології зокрема вже давно заперечують застарілу концепцію стандартного лікування. На наш погляд, крім основ фармакотерапії, підручники і навчальні посібники з фармакології повинні мати достатній об'єм інформації з фармакогенетики, яка стала молекулярною основою фармакології. Урахування досягнень і практичних рекомендацій цього наукового напрямку, особливо з проблеми індивідуальної чутливості організму до лікарських засобів, дії їх залежно від особливостей генотипу і фенотипу людини, сприяє здійсненню вказаної концепції фармакотерапії. Важливим є також вивчення і введення в клінічну практику досягнень хронофармакології, геріатричної, пренатальної і педіатричної фармакології та ін. В основу підручника покладено багаторічний досвід викладання фармакології в Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я. Горба-чевського. Використані також результати наукових досліджень колективу фармакологів і матеріали публікацій професора М.П. Скакуна з фармакогенетики і невідкладних станів у медицині. Підручник рекомендований для студентів медичних навчальних закладів освіти України ІІІ-ІУ рівнів акредитації. За структурою і змістом він відповідає програмі з фармакології для студентів, яка затверджена Міністерством охорони здоров'я України.