Імунітет свідка у кримінальному провадженні (порівняльно-правова характеристика)

Визнання у ст. 3 Конституції України людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки в Україні найвищою соціальною цінністю та проголошення у ній прав і свобод людини та їх гарантій, які визначають зміст і спрямованість діяльності держави, визначили напрямок розвитку механізмів охорони та захисту прав людини. Україна, як правова держава, зобов’язана гарантувати та захищати права, свободи і законні інтереси людини та громадянина. Це знаходить своє відображення у галузевому законодавстві. Серед правової системи України особлива роль належить законодавству, яке визначає порядок кримінального провадження на її території, та яке пов’язано з охороною прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження шляхом застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури. Зазначене вище також стосується одного з учасників кримінального провадження - свідка. Розширивши коло прав свідка у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі -КПК України), законодавець створив умови для ефективного залучення свідків у кримінальне провадження і надав свідкам диспозитивності у користуванні правами. Одним із таких проявів диспозитивності кримінального провадження є імунітет свідка. Виступаючи як цілісний механізм, правове регулювання імунітету свідка у кримінальному провадженні не позбавлене помилок у правозастосуванні та множинності наукових підходів, що спричиняє як неоднозначне тлумачення окремих елементів імунітету свідка, так і його реалізації. Проведення порівняльно-правового дослідження основних понять, категорій та правових явищ в межах імунітету свідка у кримінальному провадженні здатне не лише гармонізувати окремі проблемні аспекти реалізації свідками своїх прав та обов’язків у кримінальному провадженні України, але й виробити єдині підходи до правозасто-совної діяльності уповноважених КПК України осіб на ведення кримінального судочинства, а також методологічно за допомогою порівняння, співставити наукові напрацювання, виробити узагальнений підхід до пояснення та роз’яснення складових імунітету свідка у кримінальному провадженні. Проте, у вітчизняній кримінально-процесуальній науці тема порівняльно-правового аспекта в імунітеті свідка у кримінальному провадженні не достатньо розроблена. Частково це пов’язано із прийняттям КПК України 2012 року, проведенням судової реформи, які, впровадивши нові норми у кримінально-процесуальне законодавство, зумовлюють необхідність переосмислення, здавалося б, сталих правових понять та категорій. З огляду на вищезазначене було обумовлено вибір теми монографічного дослідження та її актуальність, наукове і практичне значення.