Використання конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні

Нормативно-правову та інформаційну основу монографії склали: Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, КПК та КК, інші закони України, рішення Європейського суду з прав людини, підзаконні нормативно-правові акти, інтерпретаційні акти вищих судових інстанцій України, законодавство окремих зарубіжних держав. Теоретичну основу роботи становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних науковців та практиків кримінального процесу і права. Емпіричним підґрунтям дослідження стали рішення ЄСПЛ, Верховного Суду (далі - ВС), результати проведеного узагальнення судової практики, зокрема рішення судів першої інстанції, що розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР). Також у межах дослідження проведено анкетування, під час якого опитано 302 фахівця з питань кримінальної юстиції: суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів, науковців. Окремі дані одержані автором шляхом подання до офіційних державних органів запитів на отримання публічної інформації. Монографія є одним із перших в Україні після прийняття КПК 2012 року комплексним науковим дослідженням використання конфіденційного співробітництва як самостійного процесуального інструменту отримання доказів у кримінальному провадженні в контексті НСРД. У роботі здійснено комплексне дослідження проблематики нормативного регулювання та практики використання конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні. Зокрема: проведено комплексний огляд наукових підходів до ключових питань використання конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні; досліджено історію формування конфіденційного співробітництва як засобу розслідування кримінальних правопорушень через призму досвіду оперативно-розшукової діяльності та європейської інтеграції кримінального процесу; вивчено іноземний досвід та систематизовано міжнародні стандарти використання конфіденційного співробітництва під час розслідування кримінальних правопорушень; визначено коло осіб, які можуть бути залученими до конфіденційного співробітництва, їхні процесуальні права, обов’язки та гарантії діяльності; сформовано та науково обґрунтовано чіткий алгоритм залучення осіб до конфіденційного співробітництва з урахуванням вимог режиму секретності; розглянуто правові гарантії реалізації права на безпеку осіб, залучених до конфіденційного співробітництва, як важливу умову його ефективності; досліджено проблеми надання допуску до державної таємниці та доступу до таємних матеріалів кримінального провадження особам, які залучаються до конфіденційного співробітництва; розглянуто специфіку проведення різних НСРД за участі особи, залученої до конфіденційного співробітництва; охарактеризовано всі види доказів, які можливо отримати за результатами проведення НСРД за участі конфіденційного співробітника, визначено їх процесуальні особливості.