Виконавчий напис нотаріуса у цивілістичному процесі

Наукове порівняльно-правове дослідження - це комплекс позицій як українських, так і зарубіжних вчених практиків (адвокатів, виконавців), які надали свої науково-практичні доробки для обговорення, узагальнення та подальшого удосконалення такого важливого і актуального нотаріального провадження яким є вчинення виконавчого напису нотаріуса та його примусового виконання і оскарження. Сьогодні робляться спроби удосконалити правову систему України, але вони фрагментарні, а щодо нотаріату ще й не системні. Зокрема, у ст. 88 Закону України «Про нотаріат» були внесені зміни щодо однакового строку вчинення виконавчого напису для фізичних та юридичних осіб у три роки, але у чинному Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України до цих пір залишається п. 3.1. глави 16 розділу II про те, що виконавчий напис вчиняється за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Тобто спочатку потребувалося більше 16 років, щоб привести Закон України «Про нотаріат» у відповідність до норм Цивільного кодексу України, а скільки тепер необхідно ще очікувати, щоб привести Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у відповідність до норм Закону. Існує багато нарікань не тільки на такі недоліки законодавства, а й зауважень до норм законів України «Про нотаріат», «Про іпотеку» тощо. Ми свідомо не робили узагальнення і порівняння позицій вчених, єдиних пропозицій з удосконалення законодавства. Така багатогранна робота можлива лише згодом, коли кожний читач і фахівець, що застосовуватиме виконавчий напис в своїй професійній практиці, захоче використати новітні ідеї, найбільш захищені способи реалізації власних прав або для охорони і захисту прав свого клієнта, а потім на базі відповідного досвіду можна буде говорити про позитивні або негативні результати даної праці. Через певний час автори ідей і пропозицій втратять своє авторство, оскільки у правовій науці не прийнято віддавати шану автору, а простіше її перефразувати, втілити в законодавство або наукову роботу як свою. Не зважаючи на останнє зауваження сподіваємося, що частина пропозицій і висновків знайде своє втілення у законодавстві, нотаріальній, судовій, виконавчій і адвокатській практиці, а також і в навчальному процесі. Це для нашої країни вкрай необхідне, щоб стати правовою державою, де закони грунтовні і такі, що відповідають суспільним відносинам, вони поважаються як пересічними громадянами, так і фахівцями. Іноді важко доводити іноземним колегам, що в Україні є достойні фахівці в галузі права з певним досвідом, авторитетом, коли твою країну на міжнародному рівні розцінюють як корупційну, де не поважається закон. Навіть у власній країні між фахівцями відбуваються дискусії у галузі права, коли показником авторитету вченого виставляється кількість публікацій у скопусі або індекс цитування, тобто обнуляються всі попередні досягнення і береться до уваги лише кількість останніх публікацій, а не їх якість. Така наукова діяльність призводить до взаємного обміну посиланнями в наукових роботах так, ніби це лайки у фейсбуці, а не наукові праці. Ми впевненій в тому, що той хто взяв до рук нашу книгу не належить до категорії таких вчених. Тому сподіваємося, що книга буде достойно оцінена уважними читачами і викличе дискусії у науковому середовищі, стане підґрунтям для подальшого дослідження цієї проблематики на новому науково-практичному рівні. Ми готові до таких дискусій і будемо вдячні всім, хто публічно висловить свої міркування щодо авторських доробків.