Теорія і практика бандурного виконавства

Запропонований навчальний посібник є виданням спрямованим на вирішення актуальних проблем методики навчання гри на бандурі на основі ґрунтовного науково-теоретичного осмислення проблем формування виконавської майстерності бандуриста на основі детального аналізу специфіки звукоутворення та звуковидобування на бандурі, психофізичних аспектів виконавської техніки бандуриста, артикуляційно-штрихових засобів, тощо. Навчальний посібник має чотири розділи: «Специфіка звуковидо-бування на бандурі як основа формування виконавської майстерності бандуриста», «Психофізичний аспект виконавської техніки бандуриста», «Артикуляційно-штрихові засоби як основа виконавської майстерності» та «Особливості початкового етапу навчання гри на бандурі». ї структура свідчить про прагнення автора до оптимального висвітлення проблеми формування виконавської майстерності бандуриста від теоретичного осмислення до узагальнення практичного досвіду. У першому розділі, що присвячений загальній характеристиці ролі роботи над звуком, наводяться приклади великої ваги стосовно цього питання в суміжних сферах виконавського мистецтва. У подальшому викладі автор демонструє поглиблений підхід до осмислення специфіки звукоутворення і звуковидобування на бандурі в основних параметрах: висотність, тривалість, акустичні якості, динаміка, тембр. Розкриваючи сутність специфіки звука, автор підкреслює величезну палітру темброво-динамічних модифікацій звука на бандурі в зв'язку з розмаїттям пружності окремих струн, неодинаковою тембровою характерністю звучання в різних площинах звуковидобування, що може мати дуже великий спектр художнього осмислення і використання у виконавській практиці. Аналізуючи способи звуковидобування, автор будує власну концепцію чотирьох основних проблем: контактування зі струнами, сила тиску (ваги руки) як міра впливу на струну, характер звільнення струни та місце (точка) збудження струни. Це утворює комплекс специфічних бандурних прийомів звуковидобування. Детально разглянуто увесь основний спектр прийомів (пучкою, нігтьовий, комбінований) та характери контактування зі струною (щипок, удар), а також темброво-динамічні засоби як результат описаних способів звуковимовлення. Другий розділ присвячено слухо-моторним передумовам успішного розвитку художньої техніки бандуриста. Тут також пропонується комплексний підхід до формування багатоаспектного погляду на техніку бандуриста. В цей комплекс входять, на думку автора, такі положення: орієнтація, контактування зі струнами, поняття про технічну домінанту, роль ваги руки, основні форми рухів рук, координація, специфіка роботи лівої руки. Значна увага приділена детальному описанню прийомів виконання легато, стакато, арпеджіо, акордів, мелізмів тощо. Третій розділ присвячується виражальним музично- виконавським засобам культурі темпоритму, акцентуванню, динамічному нюансуванню та штрихам. Вельми цінним у науково-методичному плані те, що виконавська техніка бандуриста вперше розглядається у двох аспектах з одного боку, як психофізичний, спортивно-руховий процес, з другого боку, як комплекс музично-виражальних засобів. Такий підхід дозволив авторці оптимально розкрити всі основні аспекти виконавської майстерності бандуриста та висвітлити методичні засади її становлення від початкового етапу навчання гри на бандурі, що висвітленні у четвертому, заключному розділі. Корисними для виконавської, педагогічної та науково- теоретичної практики впроваджена авторкою нова термінологія, як, наприклад: форми музично-ігрових рухів, форми звуків, технічна домінанта, спрямовуючий рух та інші терміни й численні поняття,обумовлені змістом викладення теорії. Теоретична обгрунтованість змісту цієї праці базується на глибокому вивченні спеціальної літератури у своєму жанрі,а також в суміжних сферах музично-виконавської діяльності, особистий практичний досвід автора вносить переконливість у викладеному.