Лекції з клінічної вертебрології

Перше видання книги викликало певний інтерес у читачів. Ми одержали критичні зауваження щодо викладеного матеріалу, врахували побажання колег, тому до вашої уваги пропонується друге видання циклу лекцій з “Клінічної вертебрології”. Для спрощення сприйняття спосіб подання матеріалу обрано у вигляді лекцій, в яких розглянуто актуальні питання клінічної вертебрології та висвітлено складні теми у простій, зрозумілій для кожного фахівця формі. Наші лекції відрізняються від інших, наприклад, лекцій з мануальної медицини, тим, що вони дають можливість отримати фундаментальні знання саме з клінічної вертебрології. Клінічна вертебрологія як інтегруюча галузь медицини передбачає вивчення матеріалу, втілення знань і застосування навичок, важливих для будь-якої медичної спеціальності, тому що велика кількість захворювань внутрішніх органів пов’язана з патологією хребта. У зв’язку з поданим вище вважаємо, що найбільш доцільно вивчати клінічну вер-тебрологію, володіючи глибокими знаннями з інших розділів клінічної медицини, особливо таких, як внутрішня медицина, неврологія, ортопедія. Посібник ілюстровано рисунками, таблицями та схемами, що значно спрощує сприйняття тексту. Практична спрямованість матеріалу лекцій, теоретичні узагальнення та дискусійний стиль подання наукових положень допомагає краще опановувати предмет. Щоб підкреслити актуальність набуття знань з клінічної вертебрології, наведемо дві тези, вибрані з великої кількості аргументів, які буде подано в процесі викладання матеріалу лекцій: 1. Враховуючи тісний взаємозв’язок сегментарних вегетативних структур, які анатомічно і функціонально складають частину хребтових сегментів, з більшістю органів і систем, а також беручи до уваги значну поширеність патології хребта, неможливо пояснити виникнення великої частини терапевтичних захворювань без участі негативних впливів на органи і системи з боку патологічно зміненого хребта або його сегментів. 2. Серед пацієнтів терапевта і спеціалістів інших медичних профілів досить часто зустрічаються пацієнти з вертеброгенними захворюваннями, але більшість лікарів недостатньо обізнані в питаннях діагностики та лікування такої патології. У загальній структурі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності патологія хребта посідає одне з перших місць. Спостерігається тенденція до збільшення кількості вертебрологічних хворих, що може призвести до зростання частоти розвитку вертеброгенних захворювань внутрішніх органів та систем. Саме тому великого практичного значення набуває розробка теоретичних основ, які б висвітлювали шляхи та механізми передачі патологічних змін хребта на інші органи та системи. Важливим також є розкриття механізмів розвитку резистентності терапевтичних захворювань до лікування при патології хребта і його сегментів.