АМЕРИКАНСЬКИЙ ПРЕЗИДЕНЦІАЛІЗМ: інститут глави держави в США у персоналіях від зародження до сьогодення

У виданні вперше в українській політичній науці зроблено спробу комплексного дослідження еволюції інституту глави держави у США від часу його появи до сьогодення. Хронологічно представлені постаті американських президентів з акцентом на їх основних успіхах і невдачах за час їх перебування на посаді. Історія інституту глави держави в США наповнена цікавим фактологічним матеріалом, який уможливлює представлення глав СІЛА як державців і багатогранних особистостей зі своїми беззаперечними перевагами й водночас вадами. їх наділяли приємними та не надто прізвиськами: «Мирний Білл» (В. Г. Тафт), «Хитрючий Дік» (Р. М. Ніксон), «Тихий Кел» (К. Кулідж), «Чесний Ейб» (А. Лінкольн) і т. д. Вони просили судити про них, дивлячись на їх ворогів (Ф. Д. Рузвельт). Декого з президентів уважали «випадковими», такими що прийшли до влади без виборів, в силу обставин (як-от Дж. Форда). Вони мали свої маленькі слабкості: полюбляли цукерки (як Дж. Ф. Кеннеді), желе-боби (як Р. Рейган). Дехто із них буквально «згорів» на роботі (як-от В. Вільсон). Президенти ставали об’єктами замахів, їх убивали (В. Мак-Кінлі (1901), Дж. Ф. Кеннеді (1963) та ін.). Про американських президентів знято сотні кінострічок, окремі з яких зібрали грона нагород, наприклад, біографічний фільм « Вільсон» (1944) режисера Г. Кінґа з А. Ноксом у головній ролі, отримав п’ять «Оскарів». Американських президентів відзначали найвищими світовими відзнаками, наприклад Нобелівською премією миру ( як-от Т. Рузвельт (1906), В. Вільсона (1919)). З їх іменами пов’язані не лише серйозні політичні події, а й милі символи дитинства та романтики, наприклад, відома в усьому світі іграшка « Ведмедик Тедді» була присвячена Т. Рузвельту. У президентів були свої дивацтва, наприклад, для гри в гольф взимку на снігу В. Вільсон розпоряджався фарбувати м’ячі в чорний колір. Американські президенти вирізнялися лаконічністю або ж красномовністю, наприклад, інавгураційна промова Дж. Вашингтона налічувала усього лиш 133 слова, а В. Г. Гаррісона - 8 578 слів і тривала 100 хвилин. Від американських президентів пішла низка традицій, окремі з яких розповсюдилися іншими країнами, зокрема й в Україні, наприклад, світова традиція відзначення в другу неділю травня Дня матері (ініційована В. Вільсоном у 1914 р.). Авторському колективу вдалося представити глав СІНА не лише як більш чи менш успішних політиків і державців, але й як особистостей: їх захоплення, інтереси, які лежать як у площині громадсько-політичного життя, так і поза політикою. Під таким кутом зору книга буде цікавою як студентству, яке вивчає проблематику міжнародної політики, так і широкому колу читачів, зацікавлених політичною динамікою у США в її історичному розрізі. Кожен енциклопедичний текст, присвячений одному із глав американської держави, логічно структурований: виклад біографічних даних; аналіз приходу на посаду глави держави по кожній із каденцій (якщо їх було кілька); основні досягнення періоду їх президентства; основні невдачі періоду президентства; аналіз дій, за які певний глава держави отримав визнання, а також тих дій, за які був критикований; оцінка постаті конкретного глави американської держави світовою громадськістю; вказівка на найвідоміші промови певного президента, а також його друкованого доробку; аналіз кар’єри, участі у громадському житті після завершення президентства. Академічний виклад інформації «пом’якшують» для сприйняття читачем рубрики «Відомі особистості про главу держави», «Із відомих висловлювань глави держави», а також короткий екскурс у приватне життя американських очільників та членів їх родин. Наприкінці кожного тексту читачу пропонується стислий перелік джерел, ознайомлення з якими розширить знання про конкретні персоналії глав держави, їх внесок у американську історію та сьогодення. Авторами книги є представники випускових кафедр за спеціальністю «Політологія», «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії», «Публічне управління та адміністрування» низки закладів вищої освіти України ( Львівського національного університету імені Івана Франка, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Чорноморського національного університету імені Петра Могили, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Донецького національного університету імені Василя Стуса та ін.), а також науково-дослідних інститутів. Цінність дослідженню додає залучення авторів із відповідного напрямку дослідження кафедр і відділів, зокрема, Центру американських студій Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, відділу трансатлантичних досліджень ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» та ін. Сподіваємося, книга буде цікавою як студентству, яке вивчає проблематику міжнародної політики, так і широкому колу читачів, зацікавлених політичною динамікою у США в її історичному розрізі.