Україна в добу Великого терору: 1936—1938 роки

Ця книжка, що охоплює деякі аспекти історії «Великого терору» (або «єжовщини») в Україні, є підсумком дослідницького проекту, а також багаторічних особистих напрацювань членів авторського колективу. Ми вирішили, що це буде видання насамперед для професійних дослідників, яким не потрібні розлогі коментарі чи популярні пояснення, які не гірше за нас знають коло заторкуваних нами проблем. Разом із тим від самого початку ми поставили перед собою амбітне завдання: не повторюватися, не друкувати вже надруковане. Дотримуватися цього принципу було непросто — адже постійно виникала спокуса пояснити якийсь (часом дуже важливий) сюжет або причини якихось подій за допомогою вже колись друкованого документа. Ми тішимося з того, що врешті-решт щасливо уникли такої спокуси і читач може прочитати джерела, друковані вперше. Ми видобували документи зі справ, що зберігаються у Києві в Галузевому державному архіві Служби безпеки України (ГДА СБУ) та його регіональних відділеннях, у Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ЦДАГОУ) у Києві та в інших архівах. Дякуючи всім, хто допомагав нам у пошуковій роботі, ми водночас вдячні й тим, хто часом створював складнощі. Для нас це був своєрідний знак, що ми на правильному шляху та віднайшли те, що вартує на увагу. Характерно, що у більшості випадків перемагали ми, і це — ознака того, що демократія в Україні таки ще є. Вміщені у книжці дослідницькі розвідки покликані контекстуалізувати і концептуалізувати теми й сюжети, заявлені у друкованих документах і матеріалах, підкреслити думку про те, що проблема «Великого терору» в СРСР, за всієї її хронологічної віддаленості, є актуальною та повчальною. Терор у будь-яких його різновидах не повинен бути інструментом політики. Спеціальні служби не повинні перетворюватися на зброю в руках політиків для нищення опонентів або для утвердження ідей, що їх спростовує саме життя. Заручниками терористичної політики не повинні бути ні соціум, ані власне істеблішмент, який цьому теророві за певних умов і в силу різних мотивацій, як засвідчує досвід ленінсько-сталінської епохи, на жаль, може сприяти. Нас дуже цікавило питання про технологію терористичної політики: як саме вона втілювалася в життя, хто були виконавці антигуманних вказівок центральної влади, якою була мотивація їхньої поведінки та дій, у чому вони були відносно самостійні, а в чому — безжальними виконавцями безжальних директив. Саме тому значну увагу приділено відомим і маловідомій/ чекістам, структурі та складу НКВС УРСР і його територіальних підрозділів, себто ми показуємо роль цих людей як промоторів антилюдяної політики. Переважна більшість документів датована 1936, 1937 і 1938 роками. Разом із тим залучено також деякі документи за період від 1939 і аж до 1989 року. Формально вони виходять за хронологічні межі «Великого терору», але за своїм змістом безпосередньо стосуються тих подій. Надто розлогі документи подаються зі скороченнями, які, втім, не є значними. Заголовки документів належать упорядникам. Усі документи мають наскрізну нумерацію, друкуються мовою оригіналу за сучасним правописом зі збереженням стилістичних особливостей. Очевидні орфографічні помилки виправлено без застережень, а уточнення подано у квадратних дужках. Наприкінці кожного документа вміщено контрольно-довідкові відомості, «легенди», тобто назву архіву, номери фондів, описів, справ, аркушів, а також спосіб відтворення. Ми віримо, що результати нашої роботи допоможуть дослідникам в осмисленні феномену «Великого терору».