Українська мова. Вправи

Досконале знання мови можливе лише за умови теоретичного осмислення її складників і практичного занурення в її стихію. Знати мову означає, з одного боку, розуміти структуру й призначення її елементів, починаючи від фонеми як її найменшої складової одиниці і кінчаючи текстом як метою будь-якої мовної діяльності, а з другого — уміти правильно, вільно й доцільно користуватися її невичерпним виражальним багатством. Тобто теорія має бути нерозривно поєднана з мовною практикою. Пропонований збірник вправ цілком відповідає змістові й структурі підручника І. П. Ющука "Українська мова" для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Посібник призначений як для закріплення теоретичних знань про мову, так і, насамперед, для всебічного розвитку мовлення майбутніх філологів на основі цих знань. У вступній частині збірника наводяться висловлювання відомих мовознавців з питань, що стосуються поняття рідної мови, походження й розвитку української мови, її державного статусу, її структури й компонентів, стильового розгалуження. Усе це має сприяти виробленню в студентів власних поглядів на ці проблеми, спонукати їх до власних міркувань і висновків. В інших частинах до кожної теми передбачено щонайменше дві вправи: перша має на меті практично поглибити й закріпити теоретичні положення; друга, яка містить тексти, насичені певними мовними явищами, призначена Для розвитку мовлення. До вправ, призначених для закріплення теоретичних положень, подано для самоконтролю ключі або відповіді наприкінці посібника. Під час синтаксичного аналізу речень пропонується використовувати цифрові коди: це спрощує записи і дає змогу швидко й оперативно перевірити правильність проведеного аналізу. Таким чином, студент, маючи змогу кожного разу проконтролювати правильність своїх навчальних дій, не механічно переписує вправи, а, уточнивши власне розуміння тих чи інших мовних явищ та правил правопису, виконує їх вдумливо й правильно. Помилку, якщо така й трапиться, він має змогу негайно виправити. Виконуючи ці вправи, слід бути максимально уважним і строго дотримувати умов, які ставляться в завданнях. Якщо ключ не виходить або результат не збігається з відповіддю, потрібно ще раз уважно прочитати відповідні теоретичні положення в підручнику і тільки тоді, коли стане зрозумілою причина тих чи інших похибок, виправляти їх. Тексти, подані у вправах, після того, як у них буде визначено певні мовні явища й проаналізовано їх, потрібно переказувати усно або письмово, стисло або докладно, з власними доповненнями або без них. Пропонується також, відштовхуючись від наведених зразків, складати подібні власні тексти. Перекази й твори, складені студентами за літературними зразками, заслуховують й корегують на практичних заняттях. Такі вправи сприяють мовному збагаченню студентів, виробляють навички вільно складати будь-які тексти.