Український педагогічний словник

Видання українського педагогічного словника має на меті, з одного боку, започаткувати систематичну наукову працю над українською педагогічною термінологією, над її збагаченням, приведенням її у відповідність з термінологією, прийнятою в розвинутих країнах світу, а з другого — запропонувати значній кількості науковців, учителів та інших працівників освіти довідкове енциклопедичне видання, в якому узагальнена й систематизована досить повна інформація з теорії, історії і практики навчання та виховання. Оскільки багато педагогічних явищ і закономірностей мають міжпредметний характер, словник значною мірою зорієнтований і на спеціалістів суміжних галузей знань — психології, філософії, соціології, політології тощо. Масовий читач (і насамперед батьки та вихователі дітей будь-якого віку), котрий цікавиться проблемами освіти і становлення особистості, знайде в словнику різноманітні матеріали з проблем навчання, виховання, охорони й зміцнення здоров'я дітей. Основний обсяг словника становлять педагогічні терміни. Автор прагнув якомога повніше охопити всі терміни, вживані в Україні, а також в інших країнах. Якщо якийсь іншомовний термін не має відповідника в українській мові, то вживається термін, що найчастіше зустрічається в багатьох мовах світу. Одночасно автор вважав за доцільне включення до словника термінів суміжних з педагогікою наук (психології, філософії, медицини, інформатики тощо). При цьому в статтях про терміни, які належать до інших галузей знання, розкривається в основному лише педагогічний зміст. У статтях про вчених, письменників, діячів культури та інших осіб, котрі не є безпосередньо педагогами, розглядається лише їхня педагогічна діяльність. Автор словника не ставив своїм завданням створити нормативне енциклопедичне видання, в якому б давалися єдино правильні означення й оцінки педагогічних явищ і процесів, концепцій і теорій, освітніх і виховних систем, вітчизняного й зарубіжного педагогічного досвіду. В сучасній науці, у тому числі й педагогічній, ряд наукових понять і категорій мають багато означень, які не завжди узгоджуються між собою. Наукове тлумачення й оцінка різних освітніх і виховних систем, педагогічних концепцій, теорій здійснюються часто з різних позицій, нерідко — діаметрально протилежних. Автор не прагнув критично аналізувати й оцінювати різні педагогічні теорії, концепції, погляди. Своє завдання він вбачає в тому, щоб неупереджено та об’єктивно викласти матеріал, суть різних педагогічних концепцій і теорій, без однозначного безапеляційного їх оцінювання. Що ж стосується читачів, то вони самі мають визначити своє ставлення до цих концепцій, теорій, педагогічних поглядів вітчизняних і зарубіжних учених. Текст словника, вміщені в ньому означення термінів і понять не повинні розглядатися як незаперечний аргумент у науковій дискусії. Треба пам'ятати, що можливі й зовсім інші означення термінів і підходи до розгляду педагогічних явищ і процесів. Аналогічно при викладі матеріалу про педагогічну діяльність вітчизняних і зарубіжних учених, про різні педагогічні течії і школи, про вітчизняний і зарубіжний педагогічний досвід автор прагнув уникнути ідеологічних штампів, навішування вченим і педагогічним школам ярликів, поділу їх на прогресивних і реакційних, на матеріалістів і ідеалістів, на «наших» і «не наших». Звичайно, науково- довідкове видання не може не залежати від впливів ідейних течій свого часу, наукових традицій, уподобань і навіть емоційних пристрастей. Матеріал словника, звісно, віддзеркалює ті суспільні тенденції, які сьогодні визначають розвиток педагогічної науки і практики в Україні. Найскладнішим завданням виявився добір до словника відомостей про українських педагогів, діячів освіти. Основою для включення до словника був, насамперед, рівень заслуг педагога чи вченого в галузі освіти й педагогічної науки, позитивна оцінка його діяльності громадськістю. До словника включена інформація про дійсних членів і членів-кореспондентів АПН України, українських педагогів, обраних до АПН Росії і колишнього СРСР, педагогів — Героїв Соціалістичної Праці, народних учителів, заслужених діячів освіти України, авторів шкільних підручників, відомих педагогічних концепцій, проектів освітніх реформ тощо. При підготовці словника автор використав велику кількість різноманітних джерел. Йдеться, насамперед, про педагогічні енциклопедії і словники, зокрема російську, англійську, американську, німецьку, словацьку, югославську педагогічні енциклопедії; польський, російський, чеський, німецький педагогічні словники. Істотно допомогло авторові ознайомлення з філософськими, психологічними, кібернетичними енциклопедіями і словниками. Використано також матеріали Української радянської енциклопедії, енциклопедії Українознавства, підручників педагогіки, історії педагогіки й психології, монографічних педагогічних праць. Передаючи перший український педагогічний словник до рук майбутнього вимогливого і одночасно доброзичливого читача, автор вважає за необхідне підкреслити, що створення такого видання одним автором є своєрідним актом сміливості щонайменше з двох причин. Насамперед, словник містить величезний обсяг відомостей, причому не лише педагогічних, знавцем яких одна людина бути не може.