Кримінальні проступки: науково-практичний коментар статей Кримінального кодексу України

22 листопада 2018 р. Верховна Рада України прийняла Закон №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощен¬ня досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопору¬шень», який набрав чинності 1 липня 2020 р. Водночас 3 липня 2020 р. набрав чинності додатковий до нього Закон «Про внесення змін до деяких законо¬давчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового роз¬слідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 17 червня 2020 р. Цими законами у правову систему України запроваджені кримінальні проступки, утворені органи дізнання та уточнені особливості процесуаль-ного порядку досудового розслідування і судового розгляду кримінальних проступків. Частина положень Закону №2617-VIII грунтується на Концепції рефор-мування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. №311/2008. Йдеться про розслідування у формі дізнання у справах про кримінальні проступки і можливість судді постанов-ляти рішення про покарання особи за кримінальні проступки без проведен¬ня судового засідання, якщо вина особи доведена матеріалами розслідування і така особа визнає свою вину та не заперечує проти покарання, яке маже призначити суддя. З іншого боку. Закон №2617-VID всупереч положенням зазначеної Концепції, а також з ігноруванням принципів верховенства пра¬ва. пропорційності, юридичної визначеності, гуманізму: - не визначив правову природу кримінального проступку, обмежив-шись механічним перейменуванням більшості злочинів невеликої тяжкості у кримінальні проступки, та не передбачив специфічних кримінально-пра-вових наслідків вчинення кримінального проступку. - не врахував фактичну неможливість досудового розслідування де-яких кримінальних проступків у надто стислі строки - 72 години - через необхідність проведення експертиз та інших тривалих і складних проце-суальних дій. - дегуманізував кримінальну відповідальність, посиливши санкції лите для того, щоб не ДОПУСТИТИ переходу- в категорію кримінальних проступків понад 60 діянь, передбачених статтями 124,128,134,136,137» 142.143,158-1, 167,168.178.179,18а 194-1» 197-1.20*. 210 211.212.212-1.219.220-1,222,223-1. 224,229.232-1,232-2.238,239,240,241,242,243» 244.249.251.267,2’0.286,291, 297» ЗОа 301» 313, 325» 333, 338, 342. 347. 347-1,364-1.365-2. 367,368-3. 368-4. 369-3,374» 388 Кримінального кодексу України (далі - ККk а також «вирівняв¬ши» санкції в бік їх посилення ще за кілька десятків діянь; - зовсім не зачепив діянь, передбачених Кодексом України про адміні-стративні правопорушення (далі - КУпАП), понад сто з яких за своїм зміс¬том також є кримінальними правопорушеннями, - не передбачив складання Кодексу (Закону) про кримінальні проступки, - не виключив можливість судимості за кримінальні проступки. Залишаються все ще відкритими питання про правову природу кримі-нального проступку, його відмінність від злочину, з одного боку, та адміні-стративного правопорушення, з іншого, а також - в їх взаємозв’язку - про правові наслідки кримінальних проступків та найбільш прийнятний поря¬док їх досудового розслідування і судового розгляду. Проблемними, особливо з огляду на положення ч. З ст. 22 Конституції України («При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод»), - вигля¬дають питання відповідності положень Кримінального і Кримінального процесуального (далі - КПК) кодексів щодо кримінальних проступків поло-женням ч. З ст. 29, ч. З ст. ЗО, ст. 31, ч. З ст. 34, ч. 2 ст. 39, частини 1 і 2 ст. 60, частини 1 і 2 ст. 62 та ін. Конституції України, які містять гарантії закріпле-них у ній прав для осіб, які вчинили злочини, проте, в яких не згадується про кримінальні простушки. Наразі кримінальні проступки передбачено у сімнадцяти з двадцяти розділів Особливої частини КК, а загалом у 99 статтях КК; простих складів таких проступків 112 і більшість з них має кілька форм; ще в 11 випадках склади кримінальних проступків з кваліфікуючими обставинами також ви-знаються кримінальними проступками (ч. 2 ст. 154, ч. З ст. 159-1, ч. 2 ст. 164, ч. 2 ст. 165, ч. З ст. 171, ч. 2 ст. 173, ч. 2 ст. 192, ч. 2 ст. 343, ч. З ст. 387, ч. 2 ст. 397 КК, а також ч. 2 ст. 286-1 КК - в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018). За нашими попередніьш і приблизними оцінками, частка проваджень про кримінальні проступки серед усіх кримінальних проваджень може ста¬новити від 15 до 25%. Тому запровадження кримінальних проступків пев¬ного мірою може зняти навантаження зі слідчих, але не знімає його із системи кримінальної юстиції взагалі. Для розуміння, які саме правопорушення визнані кримінальними про-ступками та яка їх приблизна поширеність, наведемо ілюстративні дані в Таблиці 1.