Основи реабілітації, фізичної терапії, ерготерапії

Реабілітація - це система державних, соціально-економічних, психологічних, медичних, професійних, педагогічних заходів, спрямованих на відновлення здоров’я людини, її працездатності і соціального статусу (ВООЗ). За даними експертів комітету ООН, кожен витрачений на реабілітацію долар швидко скуповується й повертається в десятикратному розмірі, апрофілактичнівитратизначноменшівідвитрат на лікування. Актуальність проблеми в Україні особливо зростає в період сучасного «фармакологічного буму», нервово-психічних напружень, значної гіподинамії. Загострює проблему наявність військових конфліктів: учасники військових дій, внутрішньо переміщені особи, місцеві жителі потребують значної реабілітаційної допомоги. Реабілітаційний потенціал хворих та осіб з інвалідністю у багатьох випадках є досить високим, але використовується недостатньо. В Україні зареєстровано понад 2,7 млн осіб з інвалідністю, приблизно половина з них - особи працездатного віку. Планомірний розвиток та подальше втілення реабілітації в систему охорони здоров’я допоможе повернути до повноцінного життя в суспільстві значну кількість осіб, що перенесли захворювання та травми, стане реальним заходом профілактики захворювань та зниження рівня інвалідності. Регулярні заняття фізичними вправами - яскравий приклад надзвичайних адаптаційних можливостей людини. Довготривала адаптація до навантаження як прояв біологічної норми проявляється в перебудові організму на центральному, міжсистемному, системному, органному, тканинному, клітинному та молекулярному рівнях. Вона сприяє швидкому відновленню функцій різних органів та систем, попередженню ускладнень та рецидивів захворювання, скороченню термінів клінічного і функціонального відновлення здоров’я та працездатності хворого; прискорює його повернення до суспільно корисної праці, підвищує ефективність реабілітації, має значний економічний та соціальний ефект. Характер та ступінь змін зумовлений особливостями занять: їх видом, частотою, інтенсивністю, тривалістю; тяжкістю перебігу захворювання, індивідуальними особливостями хворих. Тому ефективність реабілітації значною мірою зале жить від професійної підг отовки осіб, причетних до цього процесу. В Україні нині зроблено важливі кроки до залучення світового досвіду в систему реабілітації. З метою приведення класифікатора професій України до міжнародної класифікації та нормативів Європейського Союзу за наказом МОЗ України від 07.11.2016 р. № 1171 до підрозділу «Професіонали в галузі лікувальної справи» додано пункт 93 - Лікар фізичної та реабілітаційної медицини. До розділу «Професіонали в галузі медицини» додано пункт 26 - Ерготерапевт та пункт 27 - Фізичний терапевт. Відповідно до Змін № 6 та № 7 (2017) професійні назви робіт «Сестра медична з лікувальної фізкультури», «Сестра медична з масажу», «Інструктор з трудової терапії», «Фахівець з фізичної реабілітації» залишаються актуальними. Введені нові професії «асистент фізичного терапевта», «асистент ерготерапевта». Перехід до нових професій буде поступовим (5-7 років), поки фізична та реабілітаційна медицина не замінить ті спеціальності, з яких будуть формуватися її нові кадри. Особливого удосконалення вимагає процес підготовки фахівців із фізичної реабілітації (за існуючою спеціальністю - сестра медична з лікувальної фізкультури, на можливу перспективу - асистент фізичного терапевта), які безпосередньо працюють з об’єктом реабілітації - хворим. Фахівець, відповідно до призначення лікаря, повинен вміти організувати і самостійно провести заняття, які є динамічною системою. Залежно від діагнозу, тяжкості перебігу, періоду захворювання, індивідуальних особливостей хворого, впливу попередніх процедур, необхідно щоразу (на основі теоретичних знань і практичних навичок) пристосу-ватистандартні схеми занять до стану пацієнта на день процедури. Удосконалення фізичної реабілітації (відповідно до міжнародних стандартів - складової «фізичної терапії») як сфери професійної освіти та науково-практичної діяльності вимагає наявності у фахівців навичок користування медичною інформаційною системою. Вона необхідна для оволодіння теоретичними та практичними навичками, технологією обміну інформацією і досвідом між фахівцями-практиками та науковцями, участі в асоціаціях, формування партнерських стосунків між навчальними, реабілітаційними закладами та науково-практичними центрами на місцевому, національному та міжнародному рівнях. Підручник «Основи реабілітації, фізичної терапії, ерготерапії» сприятиме удосконаленню якості підготовки фахівців із фізичної та реабілітаційної медицини. В першій частині висвітлені теоретичні та практичні основи фізичної та реабілітаційної медицини. Друга частина присвячена алгоритмічному моделюванню процесу призначення, формування програм, проведення фізичної терапії та застосуванню інформаційних технологій у фізичній та реабілітаційній медицині. Підготовлені авторами ситуаційні задачі з прикладами їх алгоритмічного вирішення сприятимуть підвищенню якості навчання, удосконаленню логічного мислення студентів та вмінню застосувати інтегральну, загальну, спеціальну (фахову, предметну) компетентності в навчальному процесі та майбутній практичній діяльності. Підручник призначений для підготовки фахівців із фізичної терапії (фізичної реабілітації) І рівня вищої освіти з навчальної дисципліни «Основи практичної діяльності у фізичній реабілітації» («Основи фізичної терапії», «Основи фізичної реабілітації»). Може бути використаний при підготовці магістрів: лікарів фізичної та реабілітаційної медицини, ерготера-певтів, фізичних терапевтів. Буде корисним для лікарів різного фаху, насамперед - лікарів загальної практики - сімейної медицини.