Виборчий кодекс України. Науково-практичний коментар

7 листопада 2017 Верховна Рада мінімальною кількістю голосів (226) прийня-ла Виборчий кодекс у першому читанні. Взагалі це стало певною несподіванкою і для суспільства, і для самих депутатів. Однак далі справа згапьмувала. Лише 6 червня 2019, в останні дні своєї роботи, Верховна Рада VIII скликання розпочала розгляд проекту в другому читанні. Спікер Андрій Парубій назвав тоді його «найбільш масштабним в історії», справа в тому, що до нього від народних депутатів надійшло близько 4,5 тис. поправок, та й сам об’єм акта (460 сторінок) був надзвичайно великим. Абсолютну більшість поправок парламент провалив як «законодавчий спам», тому на останній день розгляду залишились тільки 26, які були відібрані робо¬чою групою для прийняття. 11 липня спікеру довелося сімнадцять разів ставити поправки на пакетне голосування, поки набралася потрібна кількість голосів (227). Після того народні депутати ухвалили кодекс 230-ма голосами в другому читанні та в цілому. Голова Верховної Ради Андрій Парубій підписав прийнятий документ 27 сер-пня. 14 вересня новообраний Президент України Володимир Зеленський реалізував своє право вето та повернув зі своїми пропозиціями Виборчий кодекс для по-вторного розгляду народними депутатами. Таким чином, ВР у цю каденцію не змогла видати цей нормативний акт. Після президентських та парламентських виборів. 19 грудня 2019 року, новообрана Верховна Рада України голосами 330 депутатів ухвалила Виборчий кодекс у цілому з урахуванням пропозицій Президента В. Зеленського. Таким чином, новий Виборчий кодекс України остаточно прийняла вже новообрана Верховна Рада абсолюною більшістю голосів депутатів. Отже, за своєю правовою суттю Виборчий кодекс України — кодифікований законодавчий акт, що визначає гарантії права громадян на участь у формуванні складу представницьких органів державної влади України, представницького органу влади Автономної Республіки Крим та представницьких органів і виборних осіб місцевого самоврядування, регулює підготовку та проведення різних типів виборів. Кодекс увібрав положення основних законодавчих актів, які до прийняття Виборчого кодексу регулювали питання, що пов'язані із виборчим процесом. Це Закони України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про місцеві вибори» (деякі приписи останього закону залишаються тимчасово в силі, тобто цей Закон втратив чинність, крім положень щодо організації та проведення повторних, проміжних, додаткових виборів і заміщення депутатів, обраних у багатомандатному виборчому окрузі, повноваження яких достроково припинені, що діють до наступних чергових або позачергових виборів депутатів місцевих рад, на підставі Виборчого кодексу). Проте, залишаються чинними закони «Про Центральну виборчу комісію» та «Про Державний реєстр виборців». Звертаємо увагу на основну новацію Кодексу, тобто вибори до Верховної Ради України відбуваються за пропорційною системою з відкритими регіональними списками, що дає змогу виборцям впливати на те, хто від партій потрапить до Ради. Це означає, що на початку виборчої кампанії партії розподіляють усіх своїх кандидатів на 25 регіональних списків. Територія України, відповідно, ділиться на 25 виборчих округів. У бюлетені дві порожні графи: одна для номера партії, друга — номер кандидата від цієї партії. Виборець в одному рядку має вписати номер партії, яку підтримує, а в другому (опційно) — номер кандидата з її регіонального списку. До ВР потрапляють лише партії, що долають 5% загальнонаціональний бар’єр. Гарантовано місця отримують перші 9 кандидатів з партійного списку. Далі рахується виборча квота — ціна одного мандату в перерахунку на голоси виборців. Для цього загальну кількість голосів, подану за прохідні партії, ділять на 450 депутатських місць. Після цього загальну кількість поданих за партію в регіоні голосів ділять на виборчу квоту. Результат ділення = кількість місць партії в Раді, не рахуючи перших дев'яти. Ці місця віддаються кандидатам, які отримали найбільшу кількість голосів виборців у регіоні, а не тим, яких партія поставила на перші місця в регіональному виборчому списку. Прямо під час підготовки коментаря до Кодексу впродовж липня 2020 року були внесені суттєві зміни до більш як 200 статей. Суб’єкти законодавчої ініціативи у відповідь на критичні зауваження щодо внесення таких змін так блізько до чергових вибрів (цілком справедлива критика) пояснювали, що метою цих поправок є усунення прогалин та неузгодженостей, кореляція строків, спрощення виборчих процедур та їх уніфікація задля забезпечення дотримання міжнародних стандартів проведення виборів та забезпечення сталості демокртичних принципів і процедур. Внаслідок таких змін на місцевих виборах більш не обирають старост, на цю посаду буде призначатися відповідною радою службовець, тобто зміни не тільки у виборче законодавство, але й до законодавство про місцеве самоврядування. Проте частина змін носить суто технічний характер, що обумовлено поправками до нізки нармативних актів через концептуально змінено вітчизняне кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство, введення понять «кримінальне правопорушення» та «кримінальний проступок». Саме через впровадження нової термінології зазнали зміни 19 статей Виборчого кодексу. Більш докладно вже у самому коментрі до Кодексу. Це видання розраховано на широкий загал читатів, як спеціалістів - правників, службовців органів влади та місцевого самоврядування, працівників виборчих комісій усіх рівнів, та й звичайних громадян — потенційних виборців.