Римське приватне право. Практикум

Римське право справедливо вважається найбільш розвинутим світовим правопорядком. Причому, всесвітню славу римському праву принесли не публічно-правові інститути, що визначали засади державного ладу чи адміністративного устрою, а саме ті конструкції, які стосувалися кожної особи, визначали її приватноправовий статус і базувалися на диспозитивності і самостійності, які є наріжними принципами сучасного цивільного (приватного) права європейських держав. Навчальний нормативний курс «Римське право» має на меті опанування студентами знаннями з центральних, системоутворюючих інститутів римського приватного права, що склалися в сфері сімейних, речових, зобов’язальних, спадкових відносин. Курс також передбачає вивчення вступних тем, присвячених загальній характеристиці римського приватного права, його джерел, а також засад цивільного судочинства і захисту порушених прав. Представлений Практикум пропонує досить розгалужену структуру, що дає можливість приділити увагу не лише загальновизнаним правилам і конструкціям римського приватного права, але й звернути увагу на менш досліджені, але від того не менш важливі правові поняття. Кожна тема Практикуму складається з шести складових: питання для обговорення, що охоплюють найбільш основні аспекти правих явищ з певної тематики; джерела, що передбачають посилання на конкретні книги, титули, а за необхідності - фрагменти і параграфи тих форм права, які дійшли до наших днів, - Дігестів Юстиніана, Інституцій Гая, Інституцій Юстиніа-на, Законів XII таблиць; література, що містить рекомендовані підручники, навчальні посібники, монографії, статті та наукові дисертації, у тому числі написані іноземними мовами; методичні вказівки, в яких викладені основні положення, що стосуютьманістів більш пізніх періодів, що дає можливість зануритися у відповідну епоху. Засади методики вирішення казусу наступні. Вирішення казусу є письмовим завданням студентів і передбачає певний алгоритм. По-перше, студенти мають визначити характер правовідносин, які виникли (відділяти публічні відносини від приватних, визначати, які саме приватні правовідносини склалися, наприклад, зобов’язальні, договірні або недоговірні, якщо договірні-визначити який саме договір, за необхідності — його вид, якщо недоговірні - квазідоговірні, деліктні, квазіделіктні і т. д.). По-друге, потрібно виокремити юридичні факти, важливі для вирішення казусу, а якщо в умовах наведені факти, які не впливають на його вирішення, — так само відобразити це в задачі. По-третє, зазначити джерела правового регулювання цього питання шляхом посилання на норми Дігестів, Інституцій або інших джерел. По-четверте, провести аналіз спору, навівши власні аргументи і здійснивши тлумачення римських джерел. Оскільки чимало проблемних питань римського права не мають єдиної відповіді, важливо звернути увагу на якість і переконливість правової аргументації студентів у письмовій роботі. Вирішення може також відрізнятися залежно від періоду розвитку римського приватного права. Студентам слід вирішувати казус, передусім, згідно з римським законодавством класичного періоду, зафіксованого в Інституціях Гая і підсумованого Дігестами та Інституціями Юстиніана. Водночас, у питаннях до казусу може міститися завдання його вирішення за давнім римським цивільним правом або у порівняльному аспекті за різними періодами розвитку (наприклад, за цивільним і за преторським правом). По-п’яте, надати висновок по справі, який повинен бути чітким і узагальнюючим щодо попередніх частин роботи. При вирішенні потрібно обов’язково відповісти на усі питання, поставлені як завдання до казусу.