Наукові висновки щодо застосування норм права та судова практика Верховного Суду 2018-2020 років

Науково-консультативна рада при Верховному Суді (далі - НКР) створена і діє відповідно до статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення «Про науково-консультативну раду», затвердженого постановою Пленуму Верховного Суду від 02 лютого 2018 року № 1. Із оновленням процесуального законодавства у 2017 році питання підготовки наукових висновків у справі формалізовані і є частиною професійної діяльності Верховного Суду. Відповідно до норм процесуальних кодексів звернення до НКР як процесуальна дія належить до компетенції судді-доповідача відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду, проте будь-хто з суддів Верховного Суду не обмежений у можливості звернутись до члена НКР з проханням висловити свою думку щодо вирішення певної правової проблеми у конкретній справі, що може бути виконано членом НКР на добровільних засадах. Зі свого боку, член НКР має можливість направити до ВС науковий висновок у конкретній справі на засадах amicus curiae з правової проблеми, яка, на думку вченого, існує в практиці розгляду справ судами і розв’язання якої потребує наукового обгрунтування. Наукові висновки стають частиною матеріалів справи і в такій якості не можуть не аналізуватися судом. Інформацію про результати діяльності НКР в цифрах можна знайти на офіційному сайті Верховного Суду, але результати роботи її членів, за поодинокими випадками, надбанням широкого юридичного загалу не стають. Водночас наукові висновки членів НКР як своєрідний жанр наукової творчості іноді можуть виявитися більш змістовними для потреб правозастосуван-ня, аніж суто наукові джерела (монографії, статті), в яких автор може собі дозволити окреслити наукову проблему, але відкласти її грунтовніше дослідження на майбутнє. Формат наукового висновку у конкретній справі вимагає від автора відповіді на складні питання правозастосування «тут і зараз», що має значно підвищувати рівень моральної відповідальності автора висновку J?a його «міст. На нормативному рівні питання конфіденційності наукового висновку окремо не регулюється, а тому як процесуальний документ і частина судової справи висновки можуть оприлюднюватись, виходячи із засад гласно-сті і відкритості судового процесу та з урахуванням обмежень щодо розкриття інформації, встановлених процесуальним законодавством. Тому за відсутності як заборони, так і обов'язку їх оприлюднення сам член НКР може вирішити питання про публікацію власних висновків. На нашу думку, немає підстави утаємничувати наукові думки членів НКР як знаних фахівців права, навпаки ~ їх слід поширювати та вивчати. Збірка наукових висновків, підготовлених нами в період з 2018 по 2020 рік, деякою мірою заповнює цю інформаційну прогалину. Це видання є віддзеркаленням досвіду багаторічної (понад 20 років) роботи його авторів у науково-консультативних радах - раніше при Вищому господарському суді України, Верховному' Суді України, а тепер при Верховному Суді. Діапазон правових проблем, які були предметом цих висновків, виявився доволі широким, що дало змогу упорядкувати їх за відповідними рубриками. Крім того, доцільним вбачалося для зручності користування збіркою додати до кожного висновку відповідну правову позицію, сформульовану у постанові у конкретній справі Верховним Судом, а також - що є, на нашу думку, важливим і пізнавальним -наявні окремі думки суддів, викладені у цих постановах. Вважаємо, це допоможе зацікавленому читачеві не лише зрозуміти логіку прийняття певного рішення, а й спонукатиме до пошуку більш сильних аргументів для обгрунтування власної правової позиції в науковій роботі або практичній діяльності. Свого часу М. Вебер у статті «Наука як покликання та як професія» тонко зауважив, що кожен з нас знає: те, що зроблено ним в науці, застаріє через певний час. Така доля і, більш того, таким є сенс наукової роботи, якому вона підпорядкована і якому слугує. Юриспруденція не дає відповіді на те, чи повинні встановлюватися саме так ті чи інші правила, вона може тільки дати вказівку: якщо бажаним є певний результат, то певний правовий принцип є прийнятним для його досягнення відповідно до норм нашого правового мислення.