Кодекс України з процедур банкрутства. Відновлення платоспроможності фізичної особи. Книга четверта: коментар міжнародного експерта

Правові норми та юридичні процедури щодо банкрутства фізичних осіб містяться у книзі четвертій «Відновлення пла¬тоспроможності фізичної особи» Кодексу України з процедур банкрутства, що був прийнятий у 2018 році. Закон вступив у силу у жовтні 2019 року. У виданні наводяться коментарі, що зроблені на підставі аналізу обраної Україною національної моделі банкрутства фізичних осіб. Висновки грунтуються на досвіді роботи автора з дослідження світових систем банкрутства та участі у розробці так званих міжнародних стандартів банкрутства фізичних осіб. Автор коментує ті положення книги четвертої Кодексу з про¬цедур банкрутства, що потребують пояснень у контексті їх відповідності рекомендаціям, розробленим Всесвітнім банком та Міжнародним валютним фондом. Ключовим міжнародним документом, що містить рекомендації з розробки системи банкрутства фізичних осіб, є Звіт Всесвітнього банку з банкрутства фізичних осіб, схвалений у 2013 році. Найважливішим документом, у якому викладені засадничі положення з розробки законодавства у сфері банкрутства, що має будуватись на найкращій світовій практиці, є Принципи Всесвітнього банку з ефективних систем банкрутства і захисту прав боржників та кредиторів. Зазначимо, основним завданням системи банкрутства фізичних осіб є надання допомоги особі, яка потрапила у складну фінансову ситуацію, вирішити проблеми заборгованості шляхом їх реструктуризації, а якщо цього зробити не видається можливим, то надати добропорядній особі звільнення від непогашених боргів у процедурі ліквідації майна. До особливостей української національної моделі банкрутства фізичних осіб можна віднести те, що ключова термінологія не зовсім відповідає загальновідомим підходам. Автор намагається у коментарях використовувати науково обґрунтовану термінологію, яка може не збігатися з окремими правовими конструкціями, що зустрічаються у вітчизняному законодавстві. Автор цього видання не коментував положення щодо банкрутства так званих валютних кредиторів з кількох причин. По-перше, він був категорично проти введення особливостей процедур банкрутства для цієї відносно невеликої групи кредиторів, що може розцінюватись міжнародними експертами як порушення загального принципу однакового ставлення до усіх боржників-фізичних осіб. По-друге, при підготовці проекту закону до другого читання вдалося відстояти позицію щодо виведення цих положень із тіла закону з перенесенням цих тимчасових норм у прикінцеві та перехідні положення. Це відповідало позиції міжнародних експертів, які пропонували розробникам не робити необгрунтовані винятки і не створювати привілеї для достатньо невеличкої групи кредиторів. Крім наведення коментарів у контексті відповідності окремих положень закону міжнародним стандартам та рекомендаціям міжнародних організацій, у цьому виданні містяться й певні зауваження щодо дотримання вимог законодавчої техніки. Автор сподівається, що наведені коментарі можуть бути використані у майбутньому в процесі удосконалення чинного у цій сфері законодавства. У цьому виданні коментується текст Кодексу з процедур банкрутства у редакції станом на 1 вересня 2021 року.