Пропедевтика ортопедичної стоматології

Термін "Ортопедія" походить від двох грецьких слів: огґ/юз - прямий, раідеіа - виховання. У наукову медицину цей термін увів французький хірург Ніколя Андрі (1658-1742) у своїй двотомній праці "Ортопедія, чи мистецтво запобігати і виправляти деформації тіла в дітей", виданій у 1741 р. Ортопедична стоматологія пройшла довгий і складний шлях розвитку. На ньому можна виділити кілька історичних етапів, які відображають певний період, пов'язаний зі станом технічного прогресу і рівнем медичного мислення. Назва 'ортопедична стоматологія" повністю відповідає розширеному фаховому обсягу і поглибленому змісту цієї дисципліни. Займаючись так само, як і загальна ортопедія, розпізнаванням, запобіганням і лікуванням дефектів шляхом‘їхнього заміщення, а також виправленням деформацій і функціональних розладів опорно-рухового апарату, ортопедична стоматологія, з одного боку, є частиною загальної ортопедії, а з іншого, - розділом стоматології, що займається розпізнаванням, запобіганням, лікуванням дефектів шляхом їхнього заміщення, а також керуванням деформацій кістково-м'язового апарату зубощелепно-лицевої системи. Унаслідок кількісного і якісного розвитку ця дисципліна стала розділом стоматології, що користається сучасними методами діагностики та лікуванням, і профілактикою анатомічних порушень і функціональних розладів, не тільки зубної, але і всієї щелепно-лицевої системи. Чільне місце в ортопедичній терапії займає протезування, завданням якого є не тільки заміщення дефектів зубного ряду альвеолярного відростка, але і запобігання подальшому руйнуванню зубощелепної системи чи рецидиву хвороби. Сучасна ортопедична стоматологія - це наукова дисципліна, що складається з загального і часткового розділів. Загальний розділ пропедевтичний, тобто підготовчий. Частковий розділ складається з трьох основних підрозділів: зубного протезування, щелепно-лицевої ортопедії й ортодонтії. У пропедевтичному курсі ортопедичної стоматології викладаються короткий анатомо-фізіологічний нарис жувального апарату; загальні і спеціальні методи обстеження хворого (діагностика); ознаки хвороби та їхня оцінка (симптоматологія, або семіотика); клінічне і зуботехнічне матеріалознавство; лабораторна техніка (методика виготовлення протезів і різних ортопедичних апаратів). Зубне протезування займається діагностикою, профілактикою і заміщенням дефектів зубів і зубних рядів, що виникли внаслідок якої-небудь патології. Щелепно-лицева ортопедія вивчає діагностику, профілактику, протезування, виправлення деформацій щелеп і обличчя, що виникли внаслідок травми, хвороб і різних операцій. Ортодонтія - це розділ ортопедичної стоматології, який займається вивченням, запобіганням і лікуванням стійких аномалій зубів, зубних рядів та інших органів зубощелепної системи. Основоположні теоретичні принципи, які визначають головний напрямок розвитку ортопедичної стоматології: • перший принцип полягає в тому, що ортопед-стоматолог повинен мати вищу медичну освіту. Наведений нижче історичний екскурс продемонструє важливість розуміння ортопедичної стоматології як клінічної науки, оволодіння якою є неможливим без спеціальної вищої освіти; • другий принцип стверджує, що протезування, усунення деформацій (аномалій) проводяться найефективніше тільки в ортопедичних клініках і великих ортопедичних відділеннях стоматологічних поліклінік; • третій принцип втілює ідею єдності різних систем організму. Згідно з цим принципом, захворювання зубо-щелепної системи не можна розглядати без урахування стану всього організму; • четвертий принцип свідчить, що протезування є лікувальним і профілактичним заходом; • п'ятий принцип стверджує, що будь-який протез або ортопедичний апарат розглядається як лікувальний засіб, який має, крім терапевтичних, ще й небажані (побічні) властивості; • шостий принцип - принцип стадійності. Вибір лікувального засобу (протез, ортопедичний апарат) визначається не тільки характером захворювання, але і стадією розвитку патологічного процесу; • сьомий принцип вимагає спостерігати хворого доти, доки не будуть повністю вирішені завдання, передбачені планом лікування; • восьмий принцип - принцип комплексної терапії різних захворювань. При цьому мається на увазі колегіальна спільна робота фахівців різних стоматологічних та медичних спеціальностей; • дев'ятий принцип - принцип профілактики; Сутність цього постулату полягає у думці про те, що будь - яку проблему легше попередити, ніж ліквідувати; • десятий принцип - дотримання правил лікарської етики і деонтології. Враховуючі складний, фінансово обтяжливий та багатостадійний характер ортопедичного лікування, коректність та врегульованість відносин лікаря та пацієнта є вкрай важливими факторами успіху.