Головко А.В.

Головко Андрій Васильович народився 21.11.1897, с. Юрки, Козельщинського р-ну у селянській родині. Навчаючись у 1908-1914рр. у Кременчуцькому реальному училищі, входив до нелегального гуртка «Юнацька спілка», за що був виключений з училища. Брав участь у Першій світовій війні. Влітку 1920 року став добровольцем Червоної Армії. Перша книжка – збірка ліричних віршів «Самоцвіти» вийшла у 1919 році. А. Головко – один з основоположників української радянської прози. Він – автор збірок-оповідань «Дівчина з шляху» (1923), «Червона хустина» (1924), «Крученим шляхом», «Інженери» (1926), «Пилипко», «Товариші» (1928) та ін.; повістей та романів, серед яких: «Можу» (1926), «Бур’ян» (1927), «Червоний роман» (1929), «Мати» (1932), «Артем Гармаш» (1951, 1960, 1970). Письменник написав кілька п’єс, кіносценаріїв, перекладав з російської. А. В. Головко помер 5 грудня 1972 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.