Загальне редагування: нормативні основи

Мета посібника — запропонувати читачам уніфіковані, точні й, наскільки можливо, спрощені процедури (алгоритми) для опрацювання авторських оригіналів на всіх етапах видавничого процесу. При цьому автор намагався зробити так, щоб ці алгоритми могли використовувати як люди, так і, можливо, колись у майбутньому комп’ютери, і, крім того, щоби вони були ефективними, тобто усували не якусь одну помилку в рукописі, а, принаймні, значну їх частину. Звичайно, автор розуміє, що такої мети можна досягти лише частково, оскільки, по-перше, не всі процедури на сучасному етапі розвитку науки можуть бути формалізовані, а, по-друге, в редагуванні значна частина виправлень є творчими, а їх методи виявити вкрай важко або й неможливо. Що нового містить посібник? У посібнику викладена нормативна концепція теорії редагування, в якій принципово новими для українського читача є: методологічні основи редагування (постулати редагування, формулювання характеристик авторів і читачів на підставі методів визначення складності тексту, теорія відхилень, нормативна база редагування); методи редагування (контролю й виправлення), описані засобами точних наук; формулювання плюралістичної теорії редагування; інформаційні норми редагування; види некласичної композиційної будови повідомлень; систематизований виклад психолінгвістичних норм редагування; особливості комп’ютеризації редагування та видавничої діяльності. Читацьке призначення посібника. Видання призначене, по-перше, для студентів (майбутніх редакторів і видавців, журналістів і рекламістів) вищих і середніх спеціальних закладів освіти, які навчаються за спеціальностями “Видавнича справа та редагування”, “Журналістика” й “Реклама та зв’язки з громадськістю” (рівні бака, лавра, спеціаліста й магістра). Окремі розділи посібника будуть корисними для аспірантів. По-друге, для редакторів і журналістів з вищою освітою та досвідом практичної роботи в ЗМІ, що навчаються на факультетах підвищення кваліфікації. По-треге, для працівників ЗМІ суміжних спеціальностей: конструкторів видань (технічних редакторів), художніх редакторів (художників-графіків), керівних працівників ЗМІ, конструкторів-програмістів (верстальників) найрізноманітніших систем підготовки видань тощо. По-четверте, для вчителів-філологів, які навчають дітей писати твори, а тому зобов’язані знати, як належить будувати тексти шкільних творів і як шукати в них помилки. По-п’яте, для авторів-професіоналів, які хочуть самостійно підвищити свій професійний рівень. Усі перелічені групи читачів можуть користуватися цим посібником і як довідковим виданням. Посібник розрахований переважно на тих студентів, які планують працювати в друкованих ЗМІ, хоча автор не уникав норм і прикладів з електронних (ралійних і телевізійних), а також з цифрових (інтернетівських) ЗМІ. Проте повідомлення редагують не лише в ЗМІ, айв інших організаціях — у закладах освіти, науково-дослідних організаціях, в органах управлення, на заводах, фабриках — усюди, де готують, наприклад, ділову, рекламну, науково-технічну літературу і документацію. Запевняємо читачів, що все, описане тут для ЗМІ, практично завжди є прийнятним і для цих організацій.